ok
34100 м. Дубровиця, Рівненська область, вул. Воробинська, 16, тел. (03658) 2-03-24, факс (03658) 2-03-08 E-mail: dubrrda@gmail.com, dubr@dubrrda.gov.ua
Меню
Структура

Голова
Заступник
Апарат
Структурні підрозділи
Комунальні підприємства

Новини

Новини РДА
В області
В Україні
Новини звідусіль
Події
Додати новину

Регламентуючі документи

Основні завдання РДА
Інструкція з діловодства
Плани роботи РДА
Програми соц.-економ. розвитку району

Розпорядження голови

зареєстровані в органах юстиції
2020 рік
1992-2019 роки

Відомості про район

Історія району
Символіка району
Карта району
Населення району
Розклади руху транспорту

Доступ до публ. інф.

Нормативно-правові акти
Публічна інформація
Система обліку публічної інформації
Форма запиту на отримання публічної інформації
Звіти по результатах розгляду запитів на публічну інформацію
Інструкція щодо процедури надання запиту
Порядок оскарження рішень розпорядника інформації або бездіяльності
Список посадових осіб, які організовують доступ до публічної інформації
Електронне звернення
Відкриті данні

Інформація

Звіти голови РДА
Звернення громадян
Адмінпослуги
Громадська рада
Держслужба
Вакансії
Антикорупційні заходи
Регуляторна діяльність
Очищення влади
Реєстр міст. умов та обмежень
Доступність об’єктів
Детальні плани територій
Плани зонування територій

Органи місц.самовряд.

Районна рада
Міська рада
Сільські ради
Генплан
Інформації територіальних громад

Служби інформують

Міндоходів
Військомат
Контрактна служба
Санепідслужба
Служба цивіл.захисту
Служба зайнятості
Фонд держмайна
Держземагентство
Служба соцзахисту
Колективні договори
Поліція
Юстиція
Казначейство
ФСС ТВП
Управління статистики
Державна прикордонна служба
Сектор державної реєстрації
Відділ освіти
Відділ культури

Місцеві сайти

Місцеві сайти

Інвестуй

Інвестуй

До відома

До відома

Громадська рада

Громадська рада
Громадські обговорення

Соц.-екон. стан. району

Соціально-економічне становище району

Проекти

ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИМ ЗА УКРАЇНУ ДУБРОВИЧЧАНАМ-ВОЇНАМ АТО

Календар
«    Жовтень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Популярні статті
Архів новин
Жовтень 2020 (69)
Вересень 2020 (34)
Серпень 2020 (90)
Липень 2020 (72)
Червень 2020 (66)
Травень 2020 (106)
banner125x125



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125


banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

banner125x125

» » Виховання в сім’ї – важливе право дитини

29-09-2020, 16:28
Виховання в сім’ї – важливе право дитини
Рейтинг:
Категорія: Новини РДА

 

 

Одне з головних завдань будь-якого суспільства і держави – здійснення права дитини на виховання в сім’ї. Ці права дитини зафіксовані як в міжнародних документах (Конвенція ООН про права дитини, Декларація прав дитини, Всесвітня декларація про забезпечення виживання захисту і розвитку дітей та ін.), так і в законодавчих актах кожної держави. Тому держава в першу чергу прикладає всі зусилля до того, щоб залишити дитину в родині й запобігти її передачі на виховання в державний заклад.

Створення оптимальнихумов дляпідтримки соціально незахищених категорій дітей є одним з найважливіших завдань сьогодення, яке полягає нев ізоляції знедолених дітей від соціуму, ав їх інтеграції в соціум через пріоритетністьв соціальнійполітиці саме сімейних форм виховання.

За основнимисвітовими стандартами якісний виховний вплив на дитину в умовах інтернатного закладу може справлятись, колив ньомуутримуєтьсянебільше20-30дітей. Тільки за такихумов можна говорити про якісну підготовку вихованців до самостійного дорослого життя.

У країнах світу розвиваються альтернативні форми виховання дітей, які проживають в дитячих установах. Від дитячих будинків до безперервного виховання в родині – найважливіша тенденція в світі. В більшості країн світу в останні 20 років постійно спостерігається єдина (схожа) тенденція: відмова, від великих дитячих установ і підтримка дітей в їх природному (сімейному) середовищі проживання.

В таких країнах, як Румунія, Угорщина, згідно з прийнятими у них законами щодо захисту прав дітей будь-якаінтернатна установамає бути максимально наближена до створення сімейної атмосфери виховання і не може утримувати більше 20-30 дітей.

Сьогодні у західних країнах, зокрема у США та Великобританії, не залишилося дитячих будинків у традиційному розумінні. Для дітей же, які зазнали тяжких психологічних травм та потребують тимчасового або тривалого відокремлення від родини, існує можливість перебування у закладах типу "групових будинків". Після направлення дитини до закладу члени команди (до складу якої можуть входити психіатр, соціальнийпрацівник, учитель, педіатр, дитячий працівник, психотерапевт, юрист, інколи – священик та батьки) проводять первинне оцінювання проблем та потреб дитини, на підставі якого складається план втручання для кожної дитини. Орієнтовний термін реалізації плану втручання – три місяці. По закінченні визначеного терміну команда оцінює зміни та результати втручання, після чого виносить рішення про подальшу долю дитини.

У Швеції система піклування про дітей пройшла у своєму розвитку два етапи: перший (40-80 –ті рр. XX ст.) – закриття дитячих будинків;другий (90-ті рр.) – введення родини в установи з догляду за дітьми. Роботу із закриття дитячих будинків проводив заклад "БарнбюнСко” (Стокгольм), який протягом багатьох десятиліть є ідеологічним центром розробки майбутньої системи соціальної турботи про дітей як у Швеції, так і в інших скандинавських країнах. Стратегія полягала в тому, що розробляючи і вживаючи заходи, необхідно поставити в центр уваги не тільки дитину і її родину, а й також паралельно протистояти процесам, які виключали родину із суспільства. Виходячи з цієї стратегії, персонал помістив дітей у родини і закріпив свою роботу з дитиною в домашньому середовищі замість дитячого будинку.

В Білорусії також віддається перевага влаштуванню дітей у родини,в них виховання дитини обходиться в 5-7 разів дешевше, ніж у школі-інтернаті й дитячому будинку. Є в цій країні, ще й дитяче селище – це один з варіантів дитячого будинку сімейного типу. Воно побудоване в містіКобринеБрестської області за підтримки представників Німеччини. Дитяче селище складається з триповерхових котеджів, розташованих в мальовничій місцевості, у ньому проживають 12 матерів-виховательок і 120 дітей різного віку – від 1 до 15 років.

Творцем педагогічної системи "дитячих селищ" був австрійський педагог, лікар ГерманГмайнер(1919-1985). В 1949 р. він створив вІмстіпершийдім длядітей,позбавлених батьківського піклування. В кінці 1950 р. п’ять будинків становили там "дитяче селище". В 1993 р. соціально-педагогічні утворення такого типу діяли вже у 120 країнах світу.

Найбільшим дитячим селищем в Європі вважається селищеХінтербрюль(Австрія). В ньому 24 будинки. В інших - 14-16 сімейних будинків.

"Дитяче селище" – відкрита установа, яка не має ні огорожі, ні охоронців. За певним розкладом його можуть відвідуватияк фізичні особи, так і представники установ, які регулярно роблять пожертвування на його утримання, а також родичі дітей. До нього приймаються діти у віцідо 10 років. У будинках живуть 6-8 дітей. Вони зазвичай ходять до школи, яка знаходиться в даній місцевості. Дитяче селище має власний дитячий садок. Частина дітей може передаватися на усиновлення чи патронат. Після випускуу 15 років до остаточного життєвого самовизначення вихованці можуть знаходитися у "молодіжному домі", де передбачена посада наставника-вихователя.

В Словаччині і Чехії існують дитячі діагностичні будинки. У них діти перебувають від 1,5 до 2 місяців. За цей період фахівці ставлять медико-психологічний діагноз. Відповідно до нього дітей потім направляють у родину, або до масової школи, спеціалізованого сімейного чи звичайного сімейного дитячого будинку, установ для дітей з особливостями в поведінці.

В багатьох країнах розвинуті превентивні служби, які надають допомогу і батькам, і дітям у скрутній ситуації. Відрив дитини від родини застосовується лише в крайніх випадках, оскільки вважається, що дитина, позбавлена батьківського піклування і переведена в систему державної опіки, має набагато більше проблем у дорослому житті, ніж дитина, вихована в сім’ї.

У нашій державі, відповідно до ст.52 Конституції України, утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Для здійснення цієї функції діє ціла система. Складовими цієї системи є державні заклади та сімейні форми виховання. Державні форми утримання та виховання включаютьбудинки дитини для немовлят, дитячі будинки, школи-інтернати різного типу, професійно-технічні училища, навчальні заклади І – IV рівнів акредитації.
Під сімейними формами утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, слід розуміти законодавчо визначені форми організації життєзабезпечення дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які передбачають їх утримання та виховання в сім'ї. В Україні діють такі юридично визнані сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення, опіка (піклування), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї.
За ступенем пріоритетності, перше місце серед форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених, батьківського піклування, займає усиновлення (удочеріння). Встановлення опіки та піклування стосується громадян, які перебувають переважно в сімейних, родинних стосунках із дітьми цієї категорії для забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів. Прийомна сім’я — сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1-го до 4-х дітей на виховання та спільне проживання. Дитячий будинок сімейного типу- окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.

Вивчення проблем влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, довело, що сімейне виховання, безперечно, виступає пріоритетною формою в Україні. Найбільш ефективним, що може сприяти вирішенню проблем соціального становлення, різнобічного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, є передача їх на виховання у сім’ю. Саме в ній формуються світогляд, морально-естетичні ідеали і смаки, норми поведінки, трудові навички, ціннісні орієнтири дитини, тобто ті якості, які згодом становитимуть основу її особистості.

Досвід європейських країн, які вже давно відмовились від інтернатної системи, переконує, що запобігти негативним явищам у виховному процесі підростаючого покоління можна. Потрібно лише посилити державну підтримку сімей із дітьми та інвестувати кошти в розвиток, соціалізацію дітей, які потребують особливої уваги.

 

Служба у справах дітей

ДубровицькоїРДА

все для dleфильмы и сериалы онлайн hdавтоматический обмен webmoney на приват24android игры, приложения, инструкции, обзоры
Переглядів: 122
Коментарів: 0
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
 
Інщі новини по темі:


Рівненщина долучилась до фотопроєкту «Борть. Життя. Полісся»

 

Переглядів: 88
Коментарів: 0

Одразу три лікарські амбулаторії будуються на Дубровиччині

 

Переглядів: 88
Коментарів: 0
20-10-2020, 08:58
Новенька дорога в Трипутні.
Рейтинг:
Категорія: Новини РДА

Новенька дорога в Трипутні.

 

Переглядів: 74
Коментарів: 0

На Рівненщині зафіксовано 4316 повідомлень про порушення карантину

 

Переглядів: 78
Коментарів: 0
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 212