1111111111
34100 м. Дубровиця, Рівненська область, вул. Воробинська, 16, тел. (03658) 2-03-24, факс (03658) 2-03-08 E-mail: dubrrda@gmail.com, dubr@dubrrda.gov.ua
Slide 1
Slide 2
Slide 3
Slide 4
Slide 5
Архів новин Авторизація
«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 
» » Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО

Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО

Написав admin
//
23 листопада 2017
//
//
Всё что стоит знать о Таиланде читайте на othai.ru, а так же о путешетвиях. Если желаете что то скачать, то ищите тут cashwarez.ru. На сайте neowar.ru много интересного.

 

Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО


Події Постмайданівської України увійдуть в історію нашої Держави як боротьба українського народу проти зовнішньої агресії, за волю, за честь і славу, за народ, за Незалежність Батьківщини.В черговий раз за свою багатовікову історію українці довели, що готові стояти до останнього за волю свого народу. Довели, що готові віддати життя за свободу. Довели, що Честь, Слава, Гідність – це не просто слова, а принципи, заради яких варто жити і заради яких можна померти.
З перших днів проведення антитерористичної операції сотніДубровичан відстоюють свободу і незалежність України, борються за її квітуче майбутнє. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.

З поля бою цієї неоголошеної війни не повернулося вжевосьмеросинів нашогорайону.
Ця сторінка — краплина у морі всенародної шани і пам’яті.
Ми бережемо спогади про кожного з Героїв. І низько схиляємось перед величчю їх подвигу.
Пролита кров наших славних земляків, та тисяч наших хоробрих захисників нашої держави з інших куточків Світу, вимагає від кожного з нас нарешті змінити свою країну. Зробити її, нарешті, такою, як про це мріяли наші предки, мріємо ми, і мріяли Герої сучасної України.Змінитись маємо і ми. Кожен із нас.
Лише тоді кров Героїв буде не даремною. Вони знали, за що йшли на смерть. Тепер це зрозуміти маємо і ми.
Слава Україні!
Героям слава!

Вічна пам’ять загиблим…

  


Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО

 

Олександр Ярмоліч народився 9 березня 1991 року в с. Велюнь Дубровицького району. У 2008 році Олександр закінчив Велюнську ЗОШ І-ІІІ ст. та вступив на перший курс Рівненського вищого професійного училища при МВС України. У квітні 2012 року був призваний на строкову службу, (служив у 80-й аеромобільній частині м. Львова). З жовтня 2012 року Олександр – старший навідник та командир відділення. Закінчивши строкову службу повітрянодесантних військ (ВДВ) 80-ї аеромобільної частини м. Львова, він продовжив службу за контрактом.

У серпні 2013 року Олександру присвоєно звання старшого сержанта. Саме у цей час 80-а аеромобільна частина вирушила на Схід захищати цілісність України.
Олександр Ярмоліч отримав тяжкі поранення під час обстрілу незаконними збройними формуваннями з БМ-21 «Град» Луганської ТЕС у м. Щастя.

Помер 31 січня 2015 року у лікарні м. Щастя Луганської області, внаслідок отриманих травм.
Указом Президента України Петра Порошенка №331/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Похований 2 лютого 2015 року в с.Велюнь, Дубровицького району, Рівненської області.

 


Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО


 Охмак Іван Миколайович народився 8червня 1991року вселі Лугове Дубровицького району. Навчався у Лугівський початковій школі І ст. та у Миляцький ЗОШ І-ІІІ ст., яку закінчив у 2008 році. Вступив до ВПУ № 22 м. Сарни, яке закінчив у 2011 році, здобув кваліфікацію техніка-механіка. В жовтні 2011 року Наказом Головного командувача України Охмака Івана Миколайовича було призвано до лав Збройних Сил України. Іван проходив службу у батальйоні зв’язку та радіотехнічного забезпечення в/ч А4465, в 2012 році повернувся з армії, відслуживши строкову службу.

1 серпня 2014 року мобілізований. Проходив службу напосаді водія польового вузла зв’язку військової частини польова пошта В4673. З 1 вересня перебував у зоні АТО. 2 лютого 2015 року Охмак Іван Миколайович загинув, виконуючи бойове завдання зусунення пошкоджень зв’язку вбазовому таборі під Дебальцевим.
Указом Президента України №108/2015 «Про відзначення державними нагородами України» «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Поховали Івана Охмака 7 лютого 2015 року в селі Лугове, Дубровицького району, Рівненської області.


 

Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО

 

Мазур Віталій Віталійович народився 25 серпня 1979 року в с. Заслуччя Дубровицького району Рівненської області.

У 1996 році закінчив 10 класів Колківської ЗОШ І- ІІІ ст. З 1996 по 1997 роки навчався в Дубровицькому професійному ліцеї на будівельника.
У 1997 році був призваний до ЗСУ, служив у м. Сімферополь в повітряно-десантних військах. Згодом проходив строкову службу у військах спеціального призначення у м. Кіровограді. Подальшу свою службу пов’язав із десантними військами. Був старшиною розвідроти, начальником продовольчого складу. Тривалий час служив у в/ч А1910 (район Корбутівки) старшиною 3-ї аеромобільної роти. Перед початком військових дій був призначений головним старшиною 13-го батальйону.
З 8 березня 2014 року виконував бойові завдання із захисту Батьківщини, спочатку у Криму, потім на сході в зоні АТО. 22 січня отримав тяжке поранення голови у бою в районі населених пунктів Спартак (Ясинуватський район) – Сєверне поблизу Донецького аеропорту. Перебував у комі. За інформацією волонтерів, Віталій Мазур помер в ніч на 27 січня 2015 року у лікарні міста Демитрово на Донеччині, куди потрапив з тяжкою травмою голови.

Похований у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі.
Нагороджений пам’ятним почесним знаком «За воїнську доблесть», орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

 

Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО

 

Ващишин Олег Анаторлійович народився6 червня 1991 року в селі Селець Дубровицького району. У 1997 році Олег пішов у 1 клас Селецької загальноосвітньої школи. Зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень. Брав активну участь у спортивному житті школи. Відвідував спортивні секції з футболу та баскетболу. Неодноразово брав участь районних та обласних змаганнях.
У 2008 році після закінчення школи був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у розвідувальній роті військової частини м. Рівне. Після служби в армії працював на будівництві у Києві.
Весною 2014 року в числі перших пішов добровольцем у зону АТО. Служив у складі 51 механізованої бригади 3-го батальйону навідником гармати на БМП. За короткий час довелося побувати в найгарячишіх точках Донецької та Луганської областей, в найскладніших ситуаціях.
Загинув Олег Ващишин у Іловайському котлі наприкінці серпня 2014 року. Був похований у Запоріжжі, як невідомий солдат. У вересні 2015 року за результатами ДНК – експертизи було визначено особу солдата.

8 жовтня 2015 року Ващишин Олег Анатолійович перепохований у с. Селець Дубровицького району. У нього залишилися батьки та молодший брат.

Указом Президента України № 383/2016 від 2 вересня 2016 р., "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

 

Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО


 Юрій Вікторович Сокол народився 9 грудня 1988 року в селі Людинь Дубровицького району в сім’ї робітників.У 1995 році пішов у перший клас Людинської загальноосвітньої школи, закінчив її у 2006 році. Ще й досі у школі згадують про Юрія як спокійного, скромного, врівноваженого учня. Повага до людей – це те, що зароджувалося у нього з дитинства.У 2007 році був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у Вінниці. Після повернення з армії деякий час їздив на заробітки у Київ та Харків.

В 2013 році працював на заводі «Торф Ленд Україна» в селі Людинь.28 серпня 2014 року був мобілізований в лави Національної Гвардії України, проходив підготовку в м. Львові. Через місяць переведений в м. Харків для продовження навчання. У жовтні перебував на блокпосту в Запорізькій області. Згодом, 16 листопада 2014 року був відправлений в зону АТО Луганської області село Кримське, де перебував до 5 січня 2015 року.На Різдвяні свята юнак мав тритижневу відпустку, ходив на зустріч з учнями Людинської ЗОШ, багато спілкувався з друзями та родичами. І звичайно ж, як і всі, будував плани на майбутнє. Була і ще одна відпустка у Юрія. Батьки помітили, що син змінився – став замкнений у собі, рідко спілкувався з друзями. Далося взнаки все побачене і пережите на війні. Під час таких коротких, але довгоочікуваних відпусток, Юрій робив подарунки своїм батькам, яких дуже любив.

10 червня 2015 року Юрій не вийшов на зв’язок. Мати не могла чекати, тому вирушила в дорогу, але сина вона живим більше не бачила. До закінчення служби залишалося два місяці.

Дата смерті 15 червня 2015 року.

Похований 19 червня 2015 року в с. Людинь, Дубровицького району, Рівненської області. 

  

Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО


Білоус Юрій Миколайович 25.02.1962 р. н., проживав  в         м. Дубровиця Рівненської області. Освіта середня-спеціальна. Закінчив Дубровицьке СПТУ-6 в 1980 році.  Одружений, виховував двох синів.

Призваний на військову службу за контрактом Дубровицьким райвійськкоматом  12.07.2016 року.  Загинув 26 січня 2017 року  в зоні АТО на території Луганської області.

 

 

Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО

 

 Пляшко Федір Петрович, народився в селі Озерськ Дубровицького району 29.01.1966 року, у свій час більше 16 років проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, в 2014 році був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації 4-ї хвилі, службу проходив в районі міста Волновахи Донецької області (біля Маріуполя). У травні 2017 року виявив бажання та підписав контракт на службу в Збройних силах України, яку проходив на першій лінії оборони на території Луганської області. Хороший сім’янин, невтомний господар, батько 3-х синів, приймав активну участь у Революції Гідності. Загинув 22 липня 2017 року у  зоні АТО на території Луганської області .

 

Пам’яті загиблим за Україну дубровиччанам-воїнам АТО

 

Колесник Юрій Олександрович 22.03 1994 року народження,

призваний на військову службу за контрактом 15.10.2013 року.

Військову службу проходив у 80-тій аеромобільній бригаді у складі якої приймав участь у забезпеченні виводу військ ЗСУ з «Іловайського котла».

Згодом перевівся у бойову частину південного напрямку, де виконував бойові завдання у Луганській та Донецькій областях.

23.10.2017 року солдат Колесник Юрій Олександрович, під час несення служби на спостережному посту в районі населеного пункту Богданівка, Волноваського району Донецької області, проводячи розвідку місцевості на предмет запобігання підходу ДРГ противника, встановлював сигнальні ракети для безпеки поста, підірвався на невідомому мінно-вибуховому пристрої ворога.

Колесник Юрій Олександрович у 2015 році 29 листопада був нагороджений пам"ятним нагрудним знаком Міністерства Оборони України"Захиснику України".

 

 

все для dleфильмы и сериалы онлайн hdавтоматический обмен webmoney на приват24android игры, приложения, инструкции, обзоры
Комментариев пока еще нет. Вы можете стать первым!

Добавить комментарий!